Новогодние игры для детей

 
Приближается Новый год - одинаково любимый и детьми и взрослыми. Конечно, все начинается с елки, которую каждый год наряжают накануне праздника. Вместе с детьми можно приготовить небольшие красочные открытки-приглашения для гостей. Даже если вы встречаете Новый год в узком семейном кругу, долгие новогодние каникулы позволят в любой из этих дней устроить настоящее событие для детей.

Праздник для детей должен быть большей частью игровой, где игры подвижные будут чередоваться с играми развлекательными и познавательными. Не забудьте устроить конкурс на лучший карнавальный костюм или маску. Можно предложить детям сделать это самим. Например, каждый ребенок дает конфету тому, чей костюм ему нравится больше.

Ни одна елка не обойдется без праздничного хоровода под любимую песню «В лесу родилась елочка» или «Маленькой елочке холодно зимой». Из подвижных игр хороши «Ручейки», где дети с удовольствием выбирают и своих друзей, и взрослых. Если позволяет место, организуйте для ребят «салочки». Завяжите водящему ребенку платком глаза, а другим детям можно раздать маленькие колокольчики. Водящий должен узнать, кого он «осалил».

Конкурс загадок и скороговорок
Приготовьте для ребят разнообразные загадки на зимнюю и новогоднюю тематику. При этом ориентируйтесь на разный возраст детей.

Загадки для самых маленьких:
"Зимой и летом одним цветом" (елка)
"Зимой белый, летом серый" (заяц)
"Лежала под елками подушечка с иголками. Лежала, лежала да побежала" (ежик)

Для ребят постарше:
"Под Новый год пришел он в дом таким румяным толстяком, но с каждым днем терял он вес и, наконец, совсем исчез" (календарь)
"Кто на ветке шишки грыз и бросал объедки вниз? Кто по елкам ловко скачет и влетает на дубы? Кто в дупле орехи прячет, сушит на зиму грибы?" (белка)
Предложите детям самим загадать загадки.

Дети очень любят загадки-складки и всегда дружно хором отвечают на них. Например:
"Ему рога носить не лень, ведь это северный..." (олень)
"Белые шапки надели дома, двор запушила нам снегом ..."(зима)
"Начинает календарь месяц с именем..." (январь)
"Мягко светятся иголки, хвойный дух идет от..." (ёлки)
"Они обычно для шитья, и у ежа их видел я, бывают на сосне, на елке, а называются..." (иголки).

Можно разучить всем вместе несколько скороговорок:
"У Кондрата куртка коротковата"
"Съел Валерик вареник, а Валюшка ватрушку"
"Подарили Валеньке варежки и валенки"
"Мороз мост мостил, мостил и не вымостил"
"Везет Сеня сани с Соней на горке, санки скок, Сеню с ног, сани в бок, Соню в лоб, с санок все в сугроб"

И, конечно, не забудьте о призах каждому участнику конкурса!

Литературный конкурс
Предложите детям по именам героев книг или мультипликационных фильмов вспомнить, из каких они произведений (мультфильмов) - Винни-Пух, Наф-Наф, Матроскин, Артемон, Герда, Серая Шейка, Гена, Ряба, Сивка-Бурка, Каштанка, Патрикеевна и т.д.

Магия цифры 7
Объясните детям игру с магической цифрой 7. Почему эта цифра магическая? Возможно потому, что человек воспринимает окружающие явления - свет, запах, вкус, звук - через 7 "отверстий": 2 глаза, 2 уха, 2 ноздри и 1 рот. Можете придумать свой вариант объяснения «магии».

Расскажите детям, что эта цифра очень часто встречается в пословицах и поговорках, названиях русских народных сказок и приведите пример. А дальше дети включатся в игру сами.
"Семеро одного не ждут"
"Семь раз отмерь, один отрежь"
"Семеро с сошкой, один с ложкой"
"Семь бед, один ответ"
"Семь пятниц на неделе"
"Волк и семеро козлят"
"Белоснежка и семь гномов"
"Сказка о мертвой царевне и семи богатырях", и тому подобное.

Шарады
Для детей постарше можно организовать игру в шарады. Шарады - это головоломки, в которых загаданное слово делится на несколько частей, каждая из которых представляет собой самостоятельное слово. Такая загадка лучше всего представляется в живых сценах, целое слово показывается в виде пантомимы. Разделите детей на две команды, одна из которых показывает шараду, а другая отгадывает, и наоборот. Помогите подобрать слова, которые делились бы на значимые составляющие. Например: товар-ищи, пол-оса, кара-мель, вол-окно, гриф-ель, и другие.

Конечно, многие семьи имеют свои традиции проведения новогодних праздников, игры и забавы передаются из поколения в поколение. Вспомните свое детство и, возможно, это поможет вам в проведении новогоднего праздника. А все дальнейшее зависит от ваших возможностей, желания и фантазии. И, конечно, не забудьте про угощение и новогодние подарки для всех.

Счастливого вам праздника. С Новым 2011 годом!
Дети@Mail.Ru

Вірші про школу.

 Знайшла декілька цікавих віршів про школу

Щедрівки

Щедрий вечір, добрий вечір


Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала.
Всі: Щедрий вечір!
Хай вам буде щастя й доля,
Урожай дозрілий в полі.
Всі: Добрий вечір!
Щоб у вашій світлій хаті
Ви завжди були багаті.
Всі: Щедрий вечір!
Щоб вам весело жилося,
І все кращеє збулося.
Всі: Добрий вечір!


Щедрівка "Прийшли щедрувати до вашої хати"

1. Ґаздо, ґаздине, пустіть нас до хати.
Нас не багато.
Василь та Меланка, дівка файна, справна.
І нас двадцятеро щедрувальників славних.


2. З Новим роком йдем до хати,
Хочем щось вам побажати.


3. Зичу вам на Новий рік,
Щоб щасливим був ваш вік.
Щоб вам з роси і води
Пішли статки й гаразди.
Щоб вас Бог в опіці мав,
Колену напасть відвертав,
Будьте щасні ви і діти,
Будьте гожі, як ті квіти.


Щедрівка: "Чи дома, дома"

4. Щоб вам весело жилося
І задумане збулося.
Щоб ніколи не хворіли
І душею не старіли.
Щоб вас люди поважали,
Рідні завжди розважали.


5. Щоб лежали на столі
Паляниці не малі.
Щоб були у вас ковбаси,
Молоко, і сало, й м'ясо,
І млинці, і пиріжки,
І пухнасті пампушки.
Щоб були ви в цій оселі
І щасливі, і веселі.


Щедрівка "Ой у саду, саду".
(Вводять Мєланку)

Пісня: Пустіть Меланку, пустіть до хати,
Наша Меланка замерзла в п'яти.
Наша Меланка малесенька,
Як конопелька тонесенька.
Ой у Меланки немає свитки,
Наша Меланка замерзла в литки.


7. Ого, та наша Меланка не сама ходить,
А нашу Меланку хлопці водять.
Дівчата: А ось і Василько прийшов!
(Приводять Василя)


Та куди вашій Меланці до нашого Василя!
Дивіться, який козак! А вуса! А чуприна! -
А ваша Меланка угідная —
Стоїть робота ще торішняя!


Хлопці: Та що ви! Наша Меланка як квіточка ранняя.


Дівчата: Та вона не робоча, на ній сорочка парубоча.


Хлопці: А наша Меланка не лінива, як прийде до хати, заробить дива.


Дівчата: Он вона, як диня,
Нехай покаже яка вона господиня.
(Меланка мете хату, розбиває тарілку. Дівчата гтають в коло, посередині Меланка)


Співають: Ой учора, ізвечора
Пасла Меланка два качура.
Ой пасла, пасла, загубила,
А шукаючи, заблудила.
Приблудила в чистеє поле,
А там Василько плужком оре.
Ой оре, оре, сам плуг заносить,
Йому Меланка їсти носить.


1. Сію, сію, засіваю,
Вашу хату не минаю.
Зичу щастя й гаразду,
Щоб прогнали всю біду.
Щоб не було сварки в хаті,
Щоб були усі багаті.


Щедрівка: "Павочка ходить".


2. З Новим роком вас вітаєм
І від щирого серця бажаєм
Успіхів і добра, сонця і тепла,
Здоров'я міцного щорік,
Щоб щастям стелився вам вік.


3. В світлий день зимовий
Повінчую добрим словом.
Аби сіялось, родилось,
На гаразд усе робилось,
У садочку, в полі, в хаті,
Щоб добра було багато,
Щоб росли здорові діти,
Аби мир був в цілім світі.


Щедрівка "Ой там у Львові".


4. На щастя, на здоров'я,
На той Новий рік
Ледве я торбу до вас приволік.
А в тій торбі ясні зорі,
Щоб вам родила пшениченька в полі.
А в тій торбині місяць яснесенький,
На вашім столі хліб білесенький.
А в тій торбині листячко з дуба,
Була би здорова родинонька люба.
Все з тої торби я висипаю,
В торбу покласти гарненько прохаю:
Кільце ковбаски, кавальчик сала,
Пампух, горішки, яблучок пару,
Можна ще дати меду горнятко,
Щоб вінчування йшло цілий рік гладко.
Не будьте скупі, матусю, і ви, татусю,
На другий рік я ще приволочуся.


Щедрівка "В Єрусалимі".


5. Віншуєм вас, господарі,
Із тим Новим роком!
Щастя, сили і здоров'я,
І з новим доробком.
Той Новий рік щоб вам приніс
Здоров'я та сили.
А щоби-сьте, господарі,
Многа літ прожили.


6. Бувайте здорові, господарі,
Не самі з собою, а своєю родиною.
Із діточками, як квіточками,
Із усім домом, із Господом Богом.


Щедрівка: Слава нашим господарям,
Що так файно нас приймали.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я.
Що так файно нас приймали, -
Пивом, медом частували.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я.

Різні цікаві події, День народження дитини, майстер-класи в Родинному центрі "Family&Education" 

Підручники для школярів варті смітника в #ua

Сиджу оце, гортаю новий підручник з хімії для десятого класу, а в голові не оксиди з кислотами, а обурення: ми більше трьох місяців вчилися за іншим підручником. Нам же як сказали: заходите на сайт міністерства освіти, шукаєте там підручник - будь-який з двох рекомендованих - і вчитеся. Вийшло по-іншому.

Про те, як ми стягували книжки з майже завжди “лежачого” сайту, можна розповідати довго: при моєму восьмимегабітному анлімі я качала вісім параграфів підручника двадцять хвилин (для порівняння, я спокійно за годину качаю гіговий файл). На додачу - середньостатистичного учня примусити вчити щось з віртуального підручника – справа не те, щоб нереальна, я б сказала – утопічно-фантастична. З тридцяти учнів хіба троє виконували завдання, задані додому, ще троє читали хоча б написане в зошитах.

А тепер повернуся до самих підручників. Зрозуміло, що з імовірністю 50% я вибрала не той підручник, замовила під нього робочі зошити і… от, всередині листопада нам явився подарунок у вигляді 76 підручників іншого автора. От так, 76 – не більше і не менше (а купити ніде); учнів в нас 90, а книжок 76… Одна з них – мені.

Отже, через три місяці після старту навчального процесу, за півроку до його закінчення (порахуйте, що сюди ще входить місяць канікул, отже, майже семестр ми вчилися без книг), нам прислали підручник. А по чому ми вчились досі – всім БАЙДУЖЕ. Хтось навіть висловлював думку, що це на нас програму лояльності вивчають: наскільки ми можемо вчитися без книжок. Виявилося, що можемо, а поодинокі вигуки обурення можна ігнорувати. Таким чином (тьфу-тьфу, щоб це не виявилося пророцтвом), можна ледь чи не щороку міняти програми на догоду новим міністрам освіти та наближеним, а вчителі з учнями та батьками все це спокійно схавають. Бо ж що вони можуть вдіяти?

І от, на тлі таких речей, особливо цинічно виглядають подібні дописи. Мало того, що я слабо вірю у всесвітню змову і «золотий мільярд», так я ще дивуюсь людям. Цікаво, чи є ще ті, хто щиро вірить, що загальноосвітня школа покликана виховати націю геніїв? Націю інженерів, лікарів і акуратно поголених сисадмінів? Я вже давно пояснюю своїм учням: переді мною ставиться завдання навчити учнів на «державний мінімум» - трійку, говорячи мовою старшого покоління, «4-6» - теперішнього. Це підтверджують сучасні критерії оцінювання, за якими учень на чотири бали (три з мінусом по-старому) має «фрагментарно з допомогою вчителя відтворювати отримані на уроці знання». Про жодні задачі-перетворення-роздуми тут і не йдеться.

Тим самим грішать і сучасні навчальні програми. Сказати, що повинні знати учні, які оглядово пройшли курс органічної хімії? Та нічого! Їм даються «світоглядні знання» (без використання формул і розрахунків, назв за міжнародною номенклатурою і розгляду властивостей) про органічну хімію: що таке жир і що таке мило (на словах!!!).

Уявили? А тепер уявіть, що я, вчитель загальноосвітньої української школи, мушу готувати дитину до олімпіади з хімії після вивчення такого курсу хімії. По ідеї, здавалося б, що тут складного? Нічогісінько, крім того, що задачі на олімпіаді передбачають знання ВСІХ (!!!) до єдиного розділів органічної хімії і типів задач (а розв’язування задач зараз в програмі взагалі нема).

Та навіть не про олімпіадника йдеться. В його сили я вірю, на його підготовку витрачаю годину на тиждень (а по факту, годин шість), щедро виділену на це адміністрацією. А якщо йдеться про середнього учня? В нього по півроку немає підручника, до нього ставляться дуже незначні вимоги, в нього немає відповідної навчально-матеріальної бази (реактивів, на прикладі хімії), Інтернету, сучасної літератури... А є вчитель, який, маючи три десятки таких середніх, може, і розбився б, але свого не досягнув. Бо, крім того, в усіх цих учнів є батьки, які дружно переконують дітей якщо не в тому, що, скажімо, хімія їм не потрібна, то в тому, що всі вчителі – малограмотні психи (а потім вони ж обурюються, що школа не зробить з їхніх чад геніїв!).

Маємо й інший факт: скільки ти дитину не вчи, скільки ти її не мордуй, але якщо її розуму вистачить максимум на слюсаря чи швачку – то її розуму вистачить максимум на слюсаря чи швачку.

Так, шкільна система розрахована на виховання середньої статистичності. Так, вона не в змозі дати ґрунтовні знання тридцятьом з тридцяти, вона дає рівно стільки, щоб вистачило з розумною фізіономією взяти участь в п’яній суперечці. Але. Якщо всі будуть лікарями, вчителями і чисто виголеними сисадмінами, тоді хто буде сантехніками, будівельниками, кравцями і хлібопекарями?

Вже зараз тисячі юних юристів з економістами працюють продавцями, «менеджерами з продажу» та кур’єрами (гонор же не дозволяє з вищою освітою навчитися шити чи ремонтувати сральники), перевчаються на філологів (так само нікому, по суті, не потрібних).

Зрозуміло, що якщо на клас знаходиться один суперрозумник, то на нього вчителі моляться. Його відправляють на всі олімпіади, і струшують пилинки з розумних звивин, бо ж якщо не він - то як вони звітуватимуться про свою роботу? Таких назбирається на «факультатив» або «гурток» (хочете вірте, хочете ні – але в тій школі діють понад 15 таких додаткових груп). Хто не займається з такими дітьми? Всі займаються, всі йдуть назустріч. Але ж , неадекват завжди шукає неадекватне: дітей в школі гноблять, їх не вчать, їх готують до бездумних робітничих професій, весь світ змовився, все погано.

Колись одна моя знайома казала: “Добре було за Союзу! Я бігала, мене постійно відсилали в спортивні табори, ми об’їздили всю країну, змагалися, в нас було цікаве дитинство...” Моя репліка про те, що вона таки тяжко працювала на успіх, жодної реакції не викликала. Потім я навчала її дочку. Абсолютно нейтральне, середньостатистичне створіння, вона (разом з її мамою) все таки чекала, коли ж школа за них вирішить – бігати їм, чи, може, зайнятись піаніно. Але ж часи, коли за нас хтось щось вирішує, давно вже тю-тю.

Я не проти хоум-скулінгу, т.зв. «домашнього навчання». Я вірю в божественне походження людей (якщо цим людям від цього легше). І ще я вірю в тотальну лінь і безвідповідальність. Чи люди вчитимуть дітей в ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ школі, яка урівнює, узагальнює і не призначена для підготовки лідерів (за винятком тих, хто цього дійсно хоче), чи вчитимуть дома - їм просто самим доведеться приймати рішення і відповідати за нього. Кожен має усвідомити, що школа – це всього-навсього інституція, покликана хоч чимось зайняти дітей, поки батьки роблять свої дорослі справи, а домашнє навчання не передбачає постійного висіння за компом.

І наостанок - дещо в якості післямови. Людям, які спитають в мене, для чого їм добрих півсотні шкільних предметів, які вивчаються за 11 років шкільного життя, і з яких залишиться заледве 10% знань, я відповім: почитайте мої матеріали про різноманітну побутову і харчову хімію, і усвідомте – якби ви вчили в школі хімію, ви б самі прекрасно впоралися з розбиранням етикеток і надписів.

Будьте чемні

Юля Смаль

День народження дитини в східному стилі

Грає гучна музика, накритий стіл, дівчатка сидять за одним столом, хлопчики за іншим. Якщо придивитися бачиш – в залі жодного чоловіка. Це святкували день народження дитини, але святкували в східному ресторані.
Грала саме східна музика. Дітки танцювали в певній манері. Мені сподобалось.
Нас с донькою пустили в цей заклад тільки тому, що ми ... жіночої статі (так мені здалося).
Дітки гралися , танцювали, а я задумалась..деякі народи бережуть свої традиції: говорять своєю мовою, танцюють свої танці, дотримуються традицій.

Українці ж ведуть своїх діток в Макдональс і там святкують День народження діток.

А я вже хочу святкувати День народження доньки в східному стилі... вже має декілька ідей.

Існування дитячого погляду на світ довели науково

Діти у віці до 13 років сприймають зображення предметів навколишнього світу інакше, ніж дорослі. Такий висновок група вчених обгрунтувала за підсумками експериментів з добровольцями. Їх результати описані в статті в журналі Perception.

Дослідники показували дітям у віці від 4 до 10 років зображення рельєфних або сильно затінених фігур, зокрема, зображення людських слідів на піску. Кожному з дітей (всього їх було 171) пропонувалося оцінити, опуклим або увігнутим є змальований предмет.

Правильна з точки зору дорослої людини відповідь передбачає, що об'єкт освітлений зверху. Мозок дорослих людей в принципі приймає верхнє освітлення за базове за винятком тих випадків, коли явно видно, що джерело освітлення знаходиться в іншому місці. Діти "базово" не вважають, що об'єкт освітлений зверху - в ході експериментів з'ясувалося, що кількість правильних відповідей збільшується із збільшенням віку випробовуваного. Проте, навіть в 10 років сприйняття дитини "незавершене" - на думку вчених остаточно вона починає бачити навколишній світ так само, як дорослі, лише в 13 років.

Роботу для українських школярів вибиратиме автомат

У #school з'явилися термінали, які задають питання і передають по Bluetooth рінгтони з картинками

В
українських школах почали з'являтися новинки від центру зайнятості - так звані профорієнтаційні мотиваційні термінали. Їх встановлюють для того, щоб старшокласники змогли швидко визначитися з майбутньою спеціальністю.

Коштує кожен з них чимало - 31 тисячу гривень, пише "Сегодня".

Щоб отримати від автомату відповідь про най підходящу професію школяр має пройти кілька етапів. Так, моніторі спершу треба обрати, хто ти: учень, вчитель або батько.

Якщо обрати останнє, то на екрані з'явиться матеріали про те, як підготувати дитину до вибору професії, аналогічна підбірка і для вчителів. А от для дітей - тести.

Зокрема, тест з 20 питань дозволяє у загальних рисах визначитися з напрямком майбутньої професії - чи буде вона пов'язана з природою (агрономи, зоотехніки), технікою (інженери), знаковими системами (економісти), іншими людьми (вчителі, консультанти), художніми образами (артисти, письменники). Питання нескладні: наприклад, що вам більше подобається: спілкуватися з тваринами чи з людьми? (Розбирати машини або малювати?).

Далі можна проходити інші тести, які точніше визначать перспективи в професії. За деякі відповіді навіть дають призи. У терміналі є запитання на знання: наприклад, чим займається купажист або з якого віку можна офіційно працювати.

Якщо учень відповідає правильно, то отримує рингтон або картинку на свій мобільний через Bluetooth, якими обладнані термінали. Цікаво, що перші термінали були з інфрачервоними портами, і просунуті школярі самі закачували в них музику, картинки.

До кінця року в школах країни встановлять 8 тисяч таких терміналів. Поки їх набагато менше, але вчителі кажуть, що термінали дітям цікаві.

Пише "Українська правда"

Психологічний клімат в класі #schools_ua

Для поліпшення психологічного клімату в дитячому колективі відомий американський психолог Роберт Марзано радить:
 звертатися до дітей на ім’я;
 допомагати дітям відчути свою значущість, що вони визнані як ним, так і ровесниками;
 частіше використовувати виховні та методичні можливості гумору;
 поганий настрій учителя не повинен впливати на дітей;
 оптимістична установка, віра в дитину – запорука позитивного психологічного комфорту в колективі;
 бути щедрим на похвалу;
 педагогічний такт – засіб гармонізації спілкування;
 невимушено розмовляти з учнями про їх інтереси;
 забезпечувати педагогічну підтримку;
 спиратися на сильні сторони дитини [41];
 контролювати свої відносини з “проблемними” дітьми.
Таким чином, позитивний психологічний клімат має велике значення, адже:
• забезпечує об'єднання дітей у згуртований колектив;
• надає простір для прояву й розвитку здібностей, інтересів, нахилів;
• сприяє розвитку творчої самореалізації кожної особистості;
• формує кращі морально-психологічні якості;
• підтримує оптимальний тонус психіки;
• задовольняє вимоги психогігієни (не має шкідливого впливу на психіку та психофізичне здоров'я дитини);
• підвищує емоційний тонус, а значить і працездатність дітей.

Більше про психологічний клімат в дитячому колективі читайте в блозі Методиста з питань початкового навчання

Почему отличники в школе не всегда успешны во взрослой жизни?

Почему блестящая учеба в школе не всегда приводит к успеху во взрослой жизни? Размышляет доцент Российской академии государственной службы при Президенте РФ, кандидат психологических наук Герман Марасанов.

Пленник чужих ожиданий

Стремление все в жизни делать на «отлично» чаще всего зарождается в раннем отрочестве. Это одно из проявлений юношеского максимализма. Растет способный мальчик или умненькая девочка – кумир в семье, все его нахваливают, все им любуются... И постепенно этот кумир тоже начинает любоваться собой, ему приятно, что он хороший. Он хочет все делать лучше всех или уж вообще не делать то, что не может сделать лучше других. Он получает удовольствие от того, что другие думают, какой он молодец, насколько он лучше всех.

Так человек становится пленником чужих ожиданий. Все ждут от него успеха, и он старается изо всех сил. Он уже не может позволить себе быть неуспешным.

Но в жизни не бывает так, чтобы успех сопутствовал нам всегда. Когда-то случаются и неудачи. Они никому не приятны, но все-таки неудача – не повод, чтобы впадать в депрессию или сломаться. Однако именно это может случиться с отличником, у которого нет опыта переживания маленьких проигрышей и больших поражений.

Отличник во взрослой жизни становится излишне осторожным, он не рискует взвалить на себя ношу лидера, ему больше нравится быть помощником лидера, экспертом, аналитиком. Он может стать опытным референтом, уважаемым профессором, глубоким специалистом, но не руководителем. Он не в состоянии принимать решения в условиях нехватки информации, переизбытка информации или искажения ее, что приходится делать лидеру, руководителю, начальнику. Отличник не может выйти за границы своей компетентности, потому что боится решить задачу неправильно. Он делает то, чему его учили в школе, в институте, он доигрывает ожидания окружающих, он трамвайчик, который едет по проложенному пути, но не может самостоятельно повернуть в ту или иную сторону.

Преобразователь сонного царства

Иное дело – троечник. Он с детства знает, что такое неудачи. Да, он частенько не мог в школе решить какую-то задачу, но он учился выкручиваться, ходил с повинной головой, справлялся с унижением в проигрыше и радовался не всегда заслуженным победам. Это сделало его гибким в общении и психологически более устойчивым.

Троечники выходят за границы собственной компетентности – и выигрывают, а отличник следует канонам, он выйти за границы своей компетентности боится, а раз не рискует, значит, и не пить ему шампанского.

Еще одна особенность любого социально успешного человека, будь то предприниматель или политической деятель, – он независим от общественного мнения. Он, как сказочный Иван, кидается в котлы с кипящей водой: занимается то дискотеками, то рекламой, то птицефабриками, потому что не боится действовать в условиях неопределенности, чего боится отличник. Наш троечник не стремится обогнать всех, что как раз делает пятерочник. Отличник хочет быть лучше всех в той области, где он знаток, на той дистанции, где бегут все. А наш Иван лезет туда, где никто еще не был, куда никто не догадался побежать. Он новатор, преобразователь сонного царства.

Почему отличник боится «котла»? Любое новое дело предполагает, что ты выступаешь в роли дилетанта. И любой успех начинается с каких-то потерь. Отличнику неуютно в шкуре дилетанта. Троечнику эту роль играть легко. Отличник, привыкший к победам, болезненно переносит потери. А троечник столько раз выглядел бледно, что очередная неудача не вышибет его из седла. Ему все равно, что о нем будут судачить. У него есть цель, и он социально независим. Мы видим таких людей на политическом олимпе. Они совершенно спокойно чувствуют себя во время чудовищного гвалта прессы, они совсем не переживают, когда им навязывают образ главного сукиного сына страны, дурака, шута, вора или героя.

Вот три основных качества, которые могут сделать троечника человеком успешным, – внутренняя независимость от мнения окружающих, большая гибкость и наличие цели.

Пример Барона Мюнхаузена

А может ли отличник пересесть из трамвайчика, который движется по проторенному пути, в мощный вездеход, который не забуксует ни на какой дороге? Или, если прибегнуть к другой аллегории, может ли он, как Мюнхаузен, вытащить себя за волосы из болота социальных ожиданий общества?

Может, хотя сделать это ему будет нелегко. Но у него есть помощник – его светлая голова, его интеллект.

Первое, что должен сделать наш отличник, – посмотреть на себя со стороны, но только не глазами окружающих, а глазами... Бога или хотя бы своими собственными. Поговорить с самим собой. Этот диалог с самим собой был в культуре русских интеллигентов, когда каждый человек, мало-мальски озабоченный своим развитием, вел дневник. Дневник позволяет посмотреть на себя со стороны – перечитать свои старые записи как записи чужого человека. И, отстранившись, понять, какой же ты и каким ты хочешь стать. В психологии такое отстранение от самого себя называется рефлексией.

Более примитивный вариант рефлексии – рассматривание старых фотографий. Вот какой я был когда-то – не такой, как сейчас. Что я тогда хотел, о чем мечтал? Почему у меня это не получилось?


Второй путь – диалоги с кем-то о себе. Совместные размышления, почему ты не можешь себя реализовать. Лучше, конечно, если эти беседы будут проходить с профессионалом – практикующим психологом.


И третий путь – задать самому себе главные вопросы: что в моей жизни не так? Что мешает мне делать то, что я никогда не делал? И, наконец, что я сам для себя хочу, что хочу сделать в этой жизни?


Конечно, если начать размышлять о таких вещах, найдется множество уважительных причин не тащить себя за волосы из болота. Но надо посидеть у сказочного камня на перепутье. У того, на котором написано: «Направо пойдешь... Налево пойдешь...» Наш отличник в юности эту развилку проскочил. Вернее, его провели через нее родители.

Там ведь, у камня, не три пути, а пять: можно еще вернуться домой к маме, можно бесконечно сидеть в размышлениях. Психолог посоветует вам, поразмыслив, все-таки куда-то ехать. Герой, конечно, поедет туда, где потеряешь голову. Обыватель – туда, где женишься. Большинство выберет самую проторенную дорогу – дорогу компромисса, где потеряешь коня, зато голова останется целой. Но на самом деле не так важно, куда ехать. Главное – двигаться вперед. Впереди будут еще и другие перекрестки, и новые выборы. И не факт, что ты потеряешь коня: может, как-нибудь вывернешься. И голову потеряешь вряд ли... Но если не двигаться – застой, страх перед всем новым, обращение к прошлому, а потом и потеря интереса к жизни.

Автор статьи: Марина Матвеева

Бережемо очі школярів

Наші дітки так часто втуплюються або в комп, або в телевізор. Знайшла цікаві вправи для очей.

Вправи для школярів аби берегти очі.
http://logistik.mybb.ru/viewtopic.php?id=182

Школярі обміняються лідерами

В Україні проводиться набір школярів за Програмою обміну майбутніх лідерів (FLEX)
Восени 2010 року в Україні проводитиметься набір школярів за програмою "Програма обміну майбутніх лідерів" (FLEX).

FLEX – програма культурного обміну, яка здійснюється Бюро у справах освіти та культури Державного департаменту США й адмініструється в Україні організацією "Американські Ради з Міжнародної освіти: ACTR/ACCELS" (American Councils) за підтримки Міністерства освіти і науки України.

Програма дає можливість українським школярам протягом одного навчального року навчатись у школі в США, проживаючи в американській сім’ї.

Цього року в Україні буде відкрито 24 центри тестування у різних містах країни. Працівники, що проводитимуть тестування, виїжджатимуть до кожного з цих центрів. Учні 8-10 класів матимуть змогу проходити тестування в найближчому до них центрі тестування. Також запрошуються учні з обмеженими фізичними можливостями 8-12 класів. Ці учні запрошуються до найзручнішого для них місця тестування. Конкурс для учнів з обмеженими фізичними можливостями проходить окремо від загальної групи, вони змагаються між собою.

Школярі отримують інформацію про програму через листи до школи та засоби масової інформації. Всі бажаючі брати участь у конкурсі мають прийти на місце тестування в час та день, оголошений заздалегідь. Процес тестування у кожному з центрів починається із загальної презентації програми та проведення першого туру конкурсу. Перший тур – це невеликий письмовий тест з англійської мови.

Тестування буде проведено у таких містах: Вінниця, Дніпропетровськ, Донецьк, Житомир, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Київ, Кіровоград, Луганськ, Луцьк, Львів, Миколаїв, Одеса, Полтава, Рівне, Сімферополь, Суми, Тернопіль, Харків, Херсон, Хмельницький, Черкаси, Чернівці, Чернігів.

Розклад тестування програми FLEX восени 2010 року

Детальніше про Програму обміну майбутніх лідерів (FLEX) у розділі Події сайту "Освітній портал"

Фото вчителів #School та першачків

Нарешті зібрала деякі фотки першачків і вчителів:

Фото #School

Зробила альбомчик різних фото про школу і школяриків.

Школярів в Криму вчать вбивати

Не можу сприймати нормально бажання дорослих маніпулювати дітьми...

"Нашла уviromax жутковатый материал. Оказывается, нашлись сволочи, разжигающие межнациональную рознь в Крыму.

Фоторепортаж из боевого лагеря в Крыму, созданного русскими казаками из Таганрога и украинскими запорожцами для подготовки по отражению нападения исламистов. Лагерь боевиков — детский, руководят им взрослые..."

Мама учениця

Викила кавочку, підготувала зошит і ручку і ... вирушаю вчитися.
Я почала вчити англійську. Знаю тільки певну розмовну, а вже дойшло до того, що не можу перевірити правильність написання донькою дом. роботи з англійскої. Мене не зручно і хочу розвиватися.
У мене вже був перший урок: вивчали абетку і правила читання. А домашнє завдання - написання числівників.
Після першого уроку донька задала питання: "А що... у вас там вчаться дорослі". І почала сміятися. Ми обіграли то навчання. Донька підготувала мені підручники і словничок. Задає мені домашнє завдання, а я... вчуся.
В моїй групі дійсно багато дорослих людей і я дуже рада, що вони наважилися прийти і почали ... вчитися.
Вчитися ніколи не піздно.
Чекаю порад щодо підручників. Може є цікаві аудіо та відео уроки. На що звертати увагу... тощо..
Хух! Скоро будемо спікати )))

Знову 11 класів

Хоч і було багато суперечок з цього приводу... УРа!! Наші діти не будуть "старіти в школі"
Украинские дети обязательное среднее #schools_ua образование будут получать в течении 11 лет, как это было раньше, сообщает ИА «НАШ ПРОДУКТ». Напомним, «Багнет» уже писал о том, что главной причиной возврата к прежней системе образования послужило отсутствие каких-либо реформ для окончательного введения 12-летнего образования в школе. Оппозиция заявила о том, что такой шаг отдалит украинское образование от европейской системы обучения. С таким заявлением категорически не согласен министр образования и науки Украины Дмитрий Табачник. Например, за 11 лет обязательного среднего образования украинским школьникам будет вычитано 10270 часов. В тоже время, аналогичное образование с таким же количеством часов получают в Великобритании. Французы получают такое образование, посетив 9,5 тысяч часов занятий.

К тому же, сегодняшний закон про изменения в системе обучения вводит обязательное дошкольное образование и для 5-летних детей.



«Багнет»

Я єсть школяр

Я єсть школяр, якому упівсили

Вивчати все – то річ цілком свята.

Яка біда мене, яка чума косила! –

А хитрість знову розцвіта

Байдикувати права не питаюсь,

А зошит з двійками визивно розірву.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь –

Я так живу.

Перед уроком – спокій олімпійський,

Списати я не клянчу, не молю,

Зневажу всіх нудних зубрил зубрійських,

Зневажу без жалю.

Життям своїм вдоволений, не каюсь,

Йду на урок – немов на рандеву.

Ось так щодня спроквола утверждаюсь

І так живу


. (Пародія на мотив Павла Тичини).

Автор: Володимир Ящук

Пінокіо (фото)

Донечці потрібно були такі фотки. Може комусь ще потрібні.

Ницше для детей

На детский перевел [info]denis_poltavets

Обязательно к прочтению начинающим родителям:

"У тебя в животике и возле сердечка есть такая особенная щекотка, которая зовется волей к могуществу. Эта щекотка сделает тебя большим, сильным и по-человечески свободным, если ты станешь ее слушаться".

"Когда ты обижаешься на взрослых, то в голову лезут всякие злые мысли и даже порой хочется умереть. Лучше не слушать такие мысли, а пойти и выиграть у маленьких пару гривен в игру, в который ты - самый лучший. И только выиграв, подумай, как в следующий раз, имея деньги, не позволить себя обижать".

"Помнишь, вчера ты взял да и бросил мусор на пол. А сегодня поскользнулся на нем и упал, ударился. Мусор вечно возвращается, когда не ждешь".

"Если встретишь дядю или тетю с крестиком на цепочке - пожалей их и не слушай, что бы они не говорили. Они вприпрыжку бегут навстречу собственной смерти".

"Ты - свой самый главный повелитель и командир. Поэтому как бы тебе не было плохо, помни - может быть еще хуже. Как бы ты сам не был хорош, помни - ты можешь стать еще лучше".

"Вранье куда лучше смерти".

Дитячі табори: Тернопільщина

Влітку на Тернопільщині працюватимуть 336 дитячих таборів

Влітку 2010 року в Тернопільській області працюватимуть 336 дитячих закладів, з них: 11 позаміських, 5 санаторного типу, 3 дитячих центри, 312 закладів з денним перебуванням, 5 наметових містечок.

Покоління G

Дитяче покоління Google

Гонка технологій, проблеми зі спілкуванням і дорожнеча книг зробили свою справу: Google і соціальні мережі сьогодні стали головними друзями та порадниками для дітей. Дворічного Богдана Ущука батьки намагаються не привчати до комп'ютера: «В ідеалі хочемо років до семи не підпускати». Втім, Богдан і без санкції батьків вже зрозумів, що якщо натиснути велику кнопку на батьківському ноутбуці, то з'являться «бегемот, слоник і конячка». Через це тато за ноутбук при синові не сідає - той все одно не дасть нічого зробити.

Віддалені помічники

Ірина, мама 7-річної Соні Антонюк, впевнена, що тільки завдяки Інтернету її дочка справляється з домашніми завданнями.

- Соня майже щодня ходить на гімнастику, тому уроки доводиться робити вечорами. Буває, без Інтернету навіть я не в змозі їй допомогти - наприклад, коли потрібно знайти короткі біографії найвідоміших людей України або дізнатися, які тварини занесені до Червоної книги.

Спочатку «гуглила» тільки Ірина, але скоро і донька навчилася - тепер шукає сама. Таким шляхом пішли багато сімей. Мама 8-річного Тараса Левченко появам Інтернету в будинку теж рада - син-чомучка не дає розслабитися, закидаючи батьків каверзними питаннями.

- Я могла дати відповіді далеко не на все і часто казала: «Буду в Інтернеті - подивлюся». Тарас цю фразу швидко запам'ятав і став самостійно шукати в мереж»і, - розповідає Марія.

Зараз другокласник Тарас захопився космосом, тому його улюблене заняття - пошук інформації про планети. Дитяча карта Сонячної системи, яку вчитель нещодавно приніс на урок, Тараса вже не задовольняє. Хлопчик захоплено доводить, що планет набагато більше, ніж зображено на шкільній карті, - він сам бачив це в Google.

Сімейний психолог Олександр Коломійчук вважає, що у дитячому та підлітковому середовищі комп'ютерні чайники сьогодні почувають себе білими воронами. За його словами, це мотивує дітей і стимулює їх ранній розвиток - так, наприклад, «інтернетизовані» діти раніше однолітків вчаться писати листи.

«В контакті» до першої двійки

Соня Антонюк користується комп'ютером з чотирьох років, а нещодавно освоїла і програму відеоспілкування в реальному часі Skype. Найчастіше розмовляє зі своєю тіткою, яка живе в іншому районі Києва. Дівчинці подобається, що програма може спотворювати особи на зразок кривого дзеркала - по телефону і в реальному спілкуванні влаштувати таке шоу не вийде.

Одна з улюблених розваг 9-річного Артема Титаренка - спілкування зі шкільними друзями в соціальних мережах. «Ми обговорюємо ігри, мобільні телефони. Ще я познайомився «У контакті» з дівчатами з групи «Ранетки». Розумію, що вони, швидше за все, несправжні, але все одно спілкуюся. Кожен день буваю на сайті по три години. Сидіти «У контакті» мені подобається більше, ніж гуляти на вулиці ». Мама хлопчика хоч і пишається тим, що він розуміється на комп'ютері краще за неї, але до мережевого спілкування ставиться скептично: «Буду це терпіти до першої двійки сина».

10-річному Владу Тарасову, що таке комп'ютерні ігри, пояснили батьки. «Найбільше мені подобаються ігри-страшилки - наприклад, Devil May Cry (головний герой нещадно винищує нечисть, що проникла в світ людей), а ще люблю FIFA 2009, Need For Speed. Але нині я мало граю: тільки по вихідних, в будні дні - школа, тренування з айкідо. До школи набагато частіше розважався».

Молодшого брата Влада, чотирирічного Максима, батьки змушені відлучати від Інтернету, ховаючи від нього ноутбук. «Він навчився сам шукати ігри в Інтернеті. Коли грав в мережі щодня, був нервовим, влаштовував істерики. Як тільки комп'ютер зник, знову почав малювати, складати пазли, охоче гуляти на вулиці », - розповідає Наталія, мама хлопчика.

Кортні Зукоскі, директор академічних та соціальних програм «Майкрософт Україна», вважає, що починати користуватися Інтернетом дітям можна з 7-8 років. З цього віку дитина в змозі самостійно шукати інформацію для підготовки до шкільних занять. До цього віку вона сприймає мережу тільки як майданчик для ігор.



- В Україні використовувати програми з безпеки дітей в Інтернеті почали рік тому, а, наприклад, у Британії і в країнах Латинської Америки - ще в 2005-му, - розповідає представник компанії. Батькам юних інтернет-користувачів вона радить тримати підключені до мережі комп'ютери не в дитячій, а в доступній для всіх членів сім'ї кімнаті. «Поки діти маленькі, вони повинні використовувати загальну адресу електронної пошти сім'ї, а не свою особисту, - продовжує пані Зукоскі. - Поясніть дитині, що в мережі краще використовувати псевдонім, який не вказує на стать, не містить сексуальних натяків і не повідомляє особистих відомостей».

Любов і форум

Покоління «дітей Google» більше розвинене не тільки в питаннях техніки та астрономії. Завдяки Інтернету набагато раніше вони дізнаються і про те, звідки беруться діти.

18-річна киянка Катя свою першу любов знайшла в 12 років. Цією любов'ю став 26-річний москвич Олег. Познайомилася з ним на форумі улюбленого актора Брюса Вілліса. Зараз вся ця історія викликає у сім'ї Каті сміх, але тоді було не до жартів.

- Спочатку були постійні скандали через те, що донька, замість того щоб відпочивати, спілкується в Інтернеті з Олегом. Потім він почав їздити до неї кожні два тижні, - згадує мама дівчини. - На перше побачення я ходила разом з Катею - ніби нормальний хлопець, але різниця між ними в 14 років мені не давала спокою. На вулиці вони б ніколи не познайомилися. Моя дитина - 12-річна дівчинка, цей мужик дорослий, а в Інтернеті знайшли одне одного.

Тривала історія близько року, в результаті Олег знайшов собі дорослу дівчину. Сім'я Каті полегшено зітхнула: «Все-таки не збоченець». Сексу у різновікової пари не сталося, але в питаннях інтиму 12-річна дівчина стала набагато обізнанішою.

Про те, наскільки часто відбуваються подібні онлайнові любовні історії, соціологічних даних немає: діти і підлітки рідко зізнаються в таких відносинах. Дитячі психологи запевняють, що захистити дитину від негативного впливу Інтернету можна, тільки домовляючись: адже скільки «фільтрів» не став, чадо, якщо захоче, все одно їх омине. Не можна просто захищати, треба створювати імунітет. Тим більше, що якщо у дитини немає відповіді на питання, поки вона її не отримає - все одно не заспокоїться.

- Все, що є в мережі дорослому, є і дитині, а застереження на кшталт «перегляд цієї сторінки до 18 років заборонено» діють як приманка. Тому потрібно бути готовим, що, відкривши папку з файлами, створену зразковим сином, під невинним написом «мультики» можна виявити колекцію добірної порнографії, - радить батькам не розслаблятися психолог Олександр Коломійчук.

Батьки, хоч і не поспішаючи, але порадам слідують: якщо кілька років тому зі скаргами на поганий вплив Інтернету та комп'ютерних ігор до психологів майже не зверталися, то зараз відвідувачі з питаннями, що робити, якщо приставка для сина стала рідніше друга, перестали бути екзотикою.

Конкурс для школярів

Для нового освітнього проекту потрібні талановиті школярі

Тобі від 6 до 18 років. Ти хочеш розповісти про шкільне життя, проблеми в школі та просто про своїх друзів не тільки у дворі, а і ... всій країні і ... всьому світу

То пиши

Как воспитывать детей-индиго?

Сегодня мы поговорим о том, как воспитывать детей-индиго.

Сразу предупреждаем, что браться за это дело с настроем «Ох, и трудный же ребенок мне достался!» не стоит. Ваша задача – не переделывать его «под себя», а помочь ему раскрыться, как личности. Если маленький человек будет расти в комфортной и дружелюбной среде, у него вряд ли возникнет желание вступать с ней в конфликт. Мир да согласие будут обеспечены.

Воспитывать детей-индиго педагоги рекомендуют с помощью пяти «золотых» правил.

Правило № 1: Общайтесь

Фразу «Отстань, мне некогда!» исключите из своего лексикона раз и навсегда. По крайней мере, по отношению к ребенку-индиго. Это очень просто. Представьте, что однажды и ребенок на все ваши обращения и вопросы к нему будет отвечать точно так же. Приятного мало, правда? Поэтому лучше не подавать дурной пример. Ваше возрастное превосходство не дает вам права говорить с ребенком свысока. Он – ваше продолжение. Вот и разговаривайте с ним так, как разговаривали бы сами с собой. Учитесь его слышать, а он будет учиться вас слушать.

Проговаривайте с детьми-индиго все ваши действия. Если вы решили повести ребенка на каток, изложите в подробностях, как вам в голову пришла такая замечательная мысль. Если собираетесь оттянуть его от компьютера, тоже постарайтесь найти убедительные аргументы. Вместо грозного окрика «Ты у меня дождешься, что я удалю все твои «стрелялки»!» гораздо эффективнее будет предложить: «Давай посоветуемся с тобой по поводу подарка папе ко Дню рождения. А то я сама ничего интересного не могу придумать!». Или просто попросите: «Когда закончишь, подойди, пожалуйста, ко мне: нам нужно поговорить».

Правило №2: Не обманывайте

Ребенок-индиго благодаря великолепно развитой интуиции всегда способен «чувствовать» взрослого. Нет такой маски, которую бы он не угадал. Чтобы его действительно провести, нужно быть незаурядным актером.

Одной моей знакомой очень сложно было отказаться от пагубной страсти к курению. Нельзя сказать, что она успела стать матерой курильщицей: так, «баловалась», как она сама считала, выкуривая по паре сигарет в день. Но, тем не менее, она страшно боялась, что вредную привычку унаследует и ее двенадцатилетняя дочь – девочка не по годам смышленая и живущая по своим правилам. На какие только уловки не пускалась мама: никогда не курила в ее присутствии, не оставляла на виду сигаретных пачек, надежно пряча их в недрах своей сумочки. Все оказалось бесполезным. Дымящую, как паровоз, дочь подруга «застукала» на собственном балконе в компании двух одноклассниц. На ее патетические возгласы «Девочки, ну как же вам не стыдно!» дочь спокойно ответила: «Мама, прекрати истерику: начнем с того, что тебе самой не стыдно».

Не скрывайте от ребенка истинного положения вещей. Лучше найдите в себе мужество объясниться с ним. Иначе он тоже начнет следовать тем стандартам, которые покажутся ему привлекательными, и никаких объяснений никому давать не будет. Воспитывать детей-индиго нужно честно.

Правило №3: Играйте

Детям-индиго в одиночестве скучно, они постоянно нуждаются в новых впечатлениях и эмоциональной встряске. Скука – это не такой уж безобидный зверь, как может показаться. Дефицит впечатлений для ребенка-индиго – прямая дорога к депрессии, а отсюда и до всплесков немотивированной агрессии недалеко. Ребенка-индиго, особенно в дошкольном возрасте, не следует оставлять наедине с самим собой. Он часто неспособен контролировать свои действия и свои желания.

Лучшего способа рассказать малышу о жизни, чем игра, педагоги еще не придумали. Включайте фантазию, придумывайте игровые формы для повседневно-бытовых дел. Нужно быстро убрать игрушки? Объявите ребенку-индиго о приближающемся «цунами» и необходимости срочной эвакуации всех мишек, кукол и зайчиков в укромные уголки квартиры. Управится за считанные минуты, можете убедиться в этом сами! Только не жалейте эмоций на создание «чрезвычайной ситуации»!

Привычка играть с детьми-индиго поможет вам выстроить с ним крепкие доверительные отношения. Будет и вовсе замечательно, если вы сумеете организовать игры с участием всех домочадцев. Пусть они войдут в арсенал ваших «золотых» семейных традиций. Ведь ничто не объединяет так, как совместное творчество и совместные радости.

Правило №4: Воспитывайте

Моя бывшая соседка не могла нахвалиться своим пятилетним сыном: мальчик начал читать в три года, писать печатными буквами в три с половиной, к пяти годам знал названия почти всех стран мира и хорошо разбирался, где какая столица. Взрослые собеседники маленького Димки каждый раз только изумленно открывали рот после его очередных философских высказываний.

Но на детской площадке Димка становился настоящим стихийным бедствием. Ему ничего не стоило устроить драку, отнять игрушки у малышей, в пух и прах растоптать кем-то старательно построенные песочные домики.

Жаловаться на его поведение маме было бесполезно. Максимум, что она могла предпринять, – это пообещать: «Вот ты у меня дождешься!». Однако, Димка был уверен в полной безнаказанности.

Как-то раз я попробовала поговорить с соседкой о поведении ее сына. Она сказала: «Я беседую с ним, объясняю, что можно делать, а что нельзя. Но не могу же я его наказывать! Если по отношению к нему проявлять жесткость, можно на корню задушить в ребенке все его способности!». Соседка изменила свою позицию лишь тогда, когда в процесс воспитания Димки вмешалась психолог из детского сада.

Любой ребенок, и индиго в том числе, всегда будет испытывать взрослых «на прочность», периодически ища новые границы между тем, «что такое хорошо», и тем, «что такое плохо». Направляя его, очень важно грамотно «дозировать» ограничения. Не забывайте о том, что воспитание – прежде всего творчество, а потом уже режим. Воспитывая детей-индиго, давайте им свободу выбора, но тактично поправляйте, когда их начинает «заносить на поворотах».

Правило №5: Считайтесь с их мнением

С чем дети-индиго уж точно не будут мириться, так это с неуважением по отношению к себе с вашей стороны. Хотите вы или нет, но считаться с их мнением придется абсолютно во всем. Я знаю юную барышню десяти лет от роду, которая устроила родителям скандал из-за того, что они не посоветовались с ней относительно сроков проведения ремонта в доме.

На сайте Российского Сообщества Индиго мама двухгодовалого мальчика делится наблюдениями: «Мой старший сын был совсем не такой, как младший в его возрасте. Такое впечатление, что младший уже родился с ощущением, кто он такой и чего хочет. Часто бывает, что на него не действуют запреты и наш родительский авторитет. Я чувствую, что могу сделать только хуже, используя давление, и он потеряет ко мне доверие. С ним можно поладить, только если на самом деле уважать его, и его желания. Мы многому учимся друг у друга…»

Учиться друг у друга – это, пожалуй, лучший лейтмотив для воспитания детей-индиго. У исследователей Ли Кэролл и Джен Тоубер в книге «Дети-индиго» есть замечательные слова: «Мы, взрослые, теряем нечто ценное: быть здесь и сейчас, по-детски искренне радоваться жизни, слушать свой внутренний голос, любить себя, любить весь мир. Дети-индиго приходят научить нас этому. И те приемы позитивного воспитания, которые рекомендуют применять в общении с ними, на самом деле – принципы гармоничного воспитания для любого ребенка».

Давайте учиться любить своих детей такими, какие они есть: индиго, не индиго – все равно. Ведь для каждой любящей мамы ее ребенок – самый лучший, самый умный, самый красивый и талантливый. И, безусловно, достойный того, чтобы стать счастливым человеком.


Автор – Светлана Усанкова,

сайт supermams.ru

Школярі Приднестров"я зароблять 50 дол. на канікулах

Приднестровских школьников пригласили на поля, пише РИА Днестр


Центр занятости населения в столице Приднестровья готов трудоустроить 75 школьников на летний период. В ходе сессии Горсовета директор Центра занятости Снежана Черногор сообщила, что на эти цели выделено из муниципального фонда 40 0000 руб. ПМР.

Данная сумма эквивалентна 4 000 долларам США. Таким образом, на полевых работах школьники смогут заработать по 50 долларов на человека. О том, за какой срок школьник сможет заработать данную сумму, не сообщается.

В 2009 году в Тирасполе действовала программа по трудоустройству безработных на т.н. "общественных работах". Средняя зарплата в данной сфере составила 90 долларов в месяц. Данные вакансии из-за незначительной оплаты не пользовались большим интересом со стороны безработных, однако 210 человек все же согласилось принять участие в программе.

Школярі можуть заробити на канікулах

Зараз літо і більшість школярів не хочуть байдикувати, а прагнуть заробити свої гроші на свої потреби. Деякі поступки в цьому вже є.
"В образовательных учреждениях ученики смогут посмотреть предложения от работодателей в он-лайн режиме


Украина начала беспокоиться о трудоустройстве населения еще со школьной скамьи. Заместитель Министра труда и социальной политики Украины Андрей Черкасов сообщил, что сейчас в украинских школах устанавливают специальные профориентационные терминалы, сообщает ИА «НАШ ПРОДУКТ». Их также будут устанавливать и в интернатах. Эти автоматы будут показывать в он-лайн режиме запросы от работодателей. Сделав вывод о пожеланиях фирм и компаний, школьник легче сделает выбор своей профессии.

«Часто подросток не знает куда ему пойти – он слышит советы от родителей, друзей. Теперь он сможет сам увидеть какие специалисты нужны в первую очередь для хозяев компаний и директоров предприятий, какую зарплату может получить человек, работая на определенном месте. Тогда он с легкостью определится с будущей профессией», - рассказал чиновник.

Кстати, поиск работы школьники смогут не отодвигать на далекую перспективу. На эти автоматы также будет поступать информация о вакансиях, которые могут подойти и подростку. Во время каникул ученик сможет заработать на карманные расходы, не ожидая денег от родителей. Например, тинейджеру может приглянуться и работа программиста. «Багнет» уже писал о том, что в США эта профессия названа в 2010 году одной из лучших для развития карьеры".
Пише "Багнет"

ЮНІСЕФ: Як для дитини, так і для держави значно вигідніші прийомні сім'ї

Інтерв’ю з Андрієм Гайдамашком, керівником проектів з питань захисту дітей представництва в Україні дитячого фонду ЮНІСЕФ, про альтернативу інтернатній системі в Україні.



Протягом 2009 року в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу було влаштовано 1895 дітей. Таким чином, станом на 1 січня 2010 року в прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу виховується 8119 дітей, що в шість разів більше порівняно з 2005 роком (1313 дітей). Такі попередні дані оприлюднив Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту за підсумками минулого року.

Екс-міністр України у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко, коментуючи вищенаведені підсумки 2009 року, зазначив: «Це в 14–15 разів перевищує кількість дітей, яких улаштовували протягом року в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу в 2004–2005 роках — перед початком реформування системи захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, коли в такі форми сімейного виховання влаштовували 120–130 дітей на рік. Загальна кількість дітей, які виховуються в прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу, перевищує кількість дітей, які сьогодні виховуються в школах-інтернатах чи дитячих будинках».

Більше тут

Бережіть природу – мать вашу

Саме така фраза згадалась мені після того, як одним ранком я побачила поламаний забор білі щойно власноруч посадженої клумби.
І хай мене вибачать діти, котрі читають цей блог, але... в останній частині цього вислова йде мова не про маму.

В Києві тільки і чую : „Наше місто – зелена купель, але.. вже останнім часом стало все менше зелені”. Ну і що? Що ви робите? Біля нашого парадного дуже мало дерев, а все більше паркуються автомобілі.
Я зробила два кроки. Перший, подзвонила в Київзеленбуд і попросила посадити дерева перед вікном і друге... посадила власноруч квіти.
Правда квіти нам допомагали садити і наші діти. Разом з подружкою (мамою однокласниці доньки і адміністратора форуму „Мой ребенок – школьник”) в травневі свята ми вирішили посадити квіти. Я накопала на дачі різні квіточки та декілька рослин і ми... почали садити. Оля копала ямки, я поливала і впихувала всіляку розслинність в зачерствілу землю біля асфальту. Вийшло досить непогано. Наші чоловіки зробили з залишків дощечок, що валялись по балконам, заборчик. А Оля ... його пофарбувала в жовтий колір.
Деякі мешканці нашого будинку, проходячи повз нас працюючих, з улюлюканням говорив, які ми молодці. Я ж.. огризаючись, нагадувала сусідам, що замість похвали просто б не забували то все... поливати.
Раділа я посадженою клумбочкою недовго. Ранком наступного дня... я виявила сміття в нашій клумбі. Якась.. гадюка кинула пляшку з пивом і всякий мотлох. А через пару днів, та сама падлюка, зламала наш заборчик.

От і питаю я у мешканців свого будинку і будинків всього Києва... навіщо? Навіщо знищувати чужу роботу? Навіщо кидати сміття собі ж під ноги? Невже ви хочете, щоб ваші ж діти задихнулися в бетонному поселенні? Винесену в заголовок фразу повішу в ліфту власного будинку... :)

А ти посадив квіточку, дерево цією весною?

У #Kiev планують відкрити Національний будинок молоді

Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту планує відкрити у цьому році Національний будинок молоді України


"Ми для себе поставили таке амбітне завдання – в цьому році хочемо відкрити Національний будинок молоді України", - про це сьогодні повідомила заступник міністра у справах сім'ї, молоді та спорту Світлана Толстоухова.

"Хочемо такий будинок відкрити у Києві. Про будинок молоді вже говоримо 10 років. А його й досі нема. Що це має бути? Це молодіжні конференції, дискусії, молодіжні форуми. Наприклад, ми готуємо визнання української молоді через Український молодіжний форум у складі Європейського молодіжного форуму", - сказала вона.

С.Толстоухова зазначила, що вирішується, у якому форматі буде працювати Національний будинок молоді України і наразі опрацьовуються два можливих варіанти: "Він може працювати у форматі українського центру, молодіжного центру підтримки і сприяння реалізації різних молодіжних ініціатив. А з іншого боку, є сьогодні аналоги, і їх небагато. Вони працюють як міжрегіональні міжнародні центри. Але я бажаю, щоб він запрацював спочатку як державний на рівні статусу національного. Це дуже добре, тому що українській молоді цього не вистачає", - додала заступник міністра.


За матеріалами: ІМК

Українські школярі безкарно принижують і ображають вчителів

В українських школах порядок встановлюють учні. #schools_ua Як пише видання Корреспондент, за нудний урок, зайву м'якість і невисокий соціальний статус школярі принижують і ображають своїх вчителів.

Вседозволеність і навіть відкрита агресія підлітків щодо викладачів стають нормою у багатьох навчальних закладах. Як пише видання, на цьому тлі блідне нашумілий російський серіал про підлітків Школа, хоча його перипетії багато хто вважав скандальною вигадкою.

Вихованці триста третььої київської школи, що на Харківському масиві, затягуючись сигаретами Chesterfild в шкільній курилці, стихійно організованої на задньому дворі, з ентузіазмом описують кореспондентові журналу свої навчальні будні.

"Сфотографували вчителя на уроці, виклали в інтернет і підписали: Лох", - пишається подвигом дев'ятикласник Юра. Підлітки тут же навперебій пояснюють, за що педагог здобув таку славу - з'ясовується, за зайву м'якість. Але це не єдиний гріх, за який педагогів карають їхні учні. Якщо школярам лекція здається малоцікавою, вчительку можуть обірвати фразою: "Ти що офіґєла?", діляться досвідом школярі.

Пасивний протест проти нудного уроку або несимпатична викладача - це тільки квіточки, заявив Корреспонденту 27-річний вчитель історії Олег Чайка. "Я стикався з підлітковими погрозами порізати десь у підворітті", - ділиться він своїм педагогічним досвідом. Оскільки школа перебуває в центрі столиці і діти тут, за його словами, в основному із "забезпечених інтелігентних родин", то далі слів справа не пішла. "Якщо б я працював десь на Південній Борщагівці, цілком можливо, одними погрозами б не відбувся", - міркує Чайка.

Учні 309-ї школи також охоче розповідають про свої взаємини з освітянами. "Вчительку англійської, яка виходила з кабінету, облили самогоном, - згадує, не називаючи свого імені та прізвища, один з хлопців і при цьому робить ковток спиртного. - А що вона зробить? Ми взимку приносили кулі снігу в клас і кидали в неї". Його приятель, що стоїть поруч старшокласник Леонід, жваво розповідає, як "веселощів заради" прийшов на урок, накурившись марихуани. "Училка щось говорила, а я сміявся, нічого не розумів", - з посмішкою згадує він.
Школи міських околиць і великих спальних районів виділяються більш масовим і розгнузданим свавіллям. "З найшкідливіших пустощів - розгвинтити болти на стільці так, щоб, сідаючи, вчитель неодмінно впав, - згадує Володимир Домарацький, який відпрацював півтора року після закінчення педвузу в 237-й школі Києва, розташованої недалеко від станції метро Харківська, а тепер вчитель історії в іншій столичній школі № 296. - Але були й такі, хто дозволяв собі пити пиво прямо на уроці ".

Тут же Домарацький згадує, як під час перерви учні запустили у вчителя вазоном з квітами. Зі старшокласників беруть приклад молодші: учні шостого класу колективно запльовували з трубочок вчительку, яка чи то з остраху, чи то по доброті душевній не змогла їх поставити на місце, згадує реалії школи спального району Домарацький.

Зате останній писк шкільної моди - зняте на мобільний відео з участю вчителів та викладене в інтернеті - все ж таки більш гуманна форма щодо педколективу. "Старшокласники зняли на уроці фільм, коли я вичитував одну з дівчаток. А зверху наклали озвучування в стилі [українського письменника-сатирика, відомого своїм використанням ненормативної лексики] Леся Подерв'янського, але добре, що без матів", - описує Чайка відео зі своєю участю, яке виявив в інтернеті.

Чайка впевнений, сучасні школярі зовсім не знають, що таке добре і що таке погано, зате відмінно простудіювали, що дорослим можна і чого не можна щодо дітей. "Не можна вигнати дитину з класу - це порушення його конституційних прав, - говорить вчитель про те, що сьогодні добре відомо тінейджерам. - Адже таким чином педагог заважає його реалізації права на отримання освіти".

Детальніше про те, чому українські школярі перестали з повагою ставитися до педагогів, а також, як вирішити дану проблему, читайте в № 17 видання Корреспондент від 7 травня 2010.

За матерiалами: Корреспондент.net

Перший раз в 12-й клас

Роздуми про #schools_ua Шкільний навчальний рік наближається до фінішу. Існує реальна загроза, що у наступному році в деяких 10-класників буде або набагато менше, або, у найгіршому випадку, не буде зовсім. Це пов’язано з тим, що сьогоднішні 9-класники потрапляють у «першу партію» українських школярів, які навчатимуться за 12-річною системою освіти. Тобто, їх чекають не лише 10 і 11, а ще й 12-й клас.

Саме через це чимало дев’ятикласників шкіл міста Козятина і сільських навчальних закладів уже готуються покинути стіни рідної школи та продовжити навчання в училищах, технікумах чи коледжах. Наприклад, з 9-А класу Козятинської ЗОШ №2 мають наміри піти 14 учнів.

— Дванадцятирічна система створена для того, щоб запровадити старшу школу і розвантажити навчальний процес, — розповідає начальник міського відділу освіти Олена Білянець, — розтягнувши в часі освоєння та вивчення шкільних дисциплін. Після закінчення дев’ятого класу учень навчатиметься в старшій школі – це 10, 11, 12 класи. Навчання у старшій школі має бути профільним. Учень вчить поглиблено ті предмети, які потрібні йому для вступу в університет. На Заході ця система освіти існує давно і показує гарні результати. А у нас для запровадження старшої школи ще не все готово — недостатня матеріальна база, існує проблема з підручниками.

— Дійсно, деякі підручники ми отримали лише у грудні, - підтверджує заступник директора з навчально-виховної роботи школи інтернату-гімназії Тетяна Олексюк, — ми уже замовили навчальні посібники на наступний рік, так би мовити, наосліп, не бачивши ще, які вони. Надіємось, що вони вчасно надійдуть. До того ж, ми порадились із батьками дітей та вирішили обрати математичний профіль для старшої школи нашого навчального закладу. Але, як воно далі складеться — невідомо.

Директор Козятинської ЗОШ №2 Євгенія Кудрявець каже, що їхня школа забезпечена підручниками. Єдине, що профіль навчання є універсальним, а вибрати якийсь окремий не так то просто.

— На мою думку, потрібно, щоб у 10 клас йшли ті діти, які прагнуть навчатись у вузах, які зможуть добре вчитись, — зазначає Євгенія Станіславівна, — а хто відчуває, що йому важко буде освоїти цю систему, тому дійсно краще спробувати здобути собі професію в училищі чи технікумі.

Із цією думкою згодні також і більшість дев’ятикласників школи № 2.

—У школі дуже велике навантаження, — говорить 9-класниця Таня Липська, — я вирішила, що це дуже довго — вчитись ще цілих 3 роки після дев’ятого класу. За цей час можна уже якусь професію здобути.

У тому, що 12 років шкільної науки забагато, переконаний іще один учень 9 класу ЗОШ №2 Ярослав Коломієць.

— Я не хочу закінчити школу у 19 років, — говорить юнак, — тому я вирішив піти після дев’ятого класу навчатись у коледж.

Плюс ще один рік у школі додає педагогам справжнього головного болю, адже комусь у 12-му буде вже 18, а то й 19.

— В 19 років у нас уже сім’ї створюють, — переконана Юлія, мама учня-дев’ятикласника. — Таке реформування призведе до збільшення татусів і матусь шкільного віку. У 18 чи 19 років лише завершити шкільну освіту — абсурдно, адже в цьому віці хлопці повинні йти в армію, а дівчата можуть захотіти вийти заміж. Я взагалі думаю, що найкращою була все ж десятирічна система. Щоб базова освіта була обов’язковою і закінчувалася у восьмому класі. Дев’ятий-десятий класи — профільне навчання.

Дванадцятирічна система навчання викликала неабиякий ажіотаж в училищах та технікумах. Попит породжує пропозицію. От і ціни за навчання уже в деяких училищах поповзли вгору, а подекуди — збільшились вдвічі!

В школах району ситуація із дванадцятирічною освітою взагалі може призвести до спустошення 10-х класів. Ідея переходу на 12-річну систему освіти не сподобається ані школярам, ані їхнім батькам, а також деяким освітянам. Адже якість знань не залежить від кількості шкільних років.

За інформацією: http://kazatinridnemisto.blox.ua/html

Премія за кращий матеріал в шкільній газеті

#schools_ua Новая Международная премия WAN-IFRA "Лучшая школьная газета" вручается
за лучшее использование материалов, посвященных 3 мая, в школьной
газете, чтобы рассказать школьникам о значимости и хрупкости свободы
прессы.

Кто может принять участие: к участию допускается по одной газете от
школы. Помимо печатной версии вы можете предоставить дополнительные
материалы на других платформах. Газеты могут быть выпущены на любом
языке, однако заявка должна быть подготовлена на английском.

Крайний срок подачи заявок: 10 мая 2010 года

Вопросы: с вопросами обращайтесь по адресу youngreader@wan-ifra.org.
Не забудьте указать "School Paper contest question" в теме письма.

Для получения дополнительной информации нажмите здесь:
http://www.wan-press.org/nie/articles.php?id=2362

Болгарія: літня школа юним журналістам, 500 євро

Старшокласники всіх країн, які æкавляться журналістикою, написанням
статей та оповідань, а також особистісним ростом, запрошуються в
літній навчальний та¦р, який буде організований в м. Благоєвград
(Болгарія) 4-24 липня. Термін подачі заявок: 20 червня.

Навчання буде проходити на англійській мові. Навчальний план також
включає екскурсії, спорт, поїздки в Рильський монастир і Софію,
перегляд фільмів та інші види діяльності.

Програма організована Американським університетом в Болгарії. Вартість
участі -- 510 Євро (близько 710 доларів США).

Для отримання детальної інформаæї натисніть www.aubg.bg та¦р або
відправте повідомлення Надії Афендовой за адресою nadia@aubg.bg.

Учня року-2010 визначили в Сумській обл.

14 квітня завершився перший обласний конкурс «Учень року-2010» серед учнів професійно-технічних навчальних закладів Сумської області, який проходив на базі ДПТНЗ «Конотопське вище професійне училище».

У заході взяли участь 24 учасники, які отримали масу позитивних вражень від конкурсної програми: презентацій особистості, інноваційних проектів ” Я і моя професія: минуле, сучасне, майбутнє “, “Cвіту захоплень “, конкурсу ” Ерудит “, від учнівського балу та екскурсії по місту Конотопу.

Більше тут

Сім"я і дім - на Волині

На Волині знайшла радіостанцію "Сім"я і дім".


Може і проста станція, але... назва мені вже подобається :) І сайтик душевний.

Вчитель-новатор: хто він?

Щойно повернулася з пізнавальної і душевної події: форум вчителів-новаторів «Партнерство в навчанні»
Там поспілкувалась з представниками міністертва освіти, наукових товариств та простими вчителями.
Ось коротка інформація з офіційного релізу «Майкрософт Україна» , а інший (не офіційний аспект спілкування пізніше) 

«Майкрософт Україна» згуртувала вчителів-новаторів
Український вчитель вперше вийшов у півфінал Європейського конкурсу інноваційних проектів і виборов право представляти Україну на Всесвітньому форумі вчителів-новаторів

30 березня 2010 року, Київ, Україна. У Київському університеті імені Бориса Грінченка пройшов перший Український форум вчителів-новаторів «Партнерство в навчанні». Форум, організований компанією «Майкрософт Україна» за підтримки Міністерства освіти і науки України, Національної Академії педагогічних наук України та Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, зібрав близько 300 представників державних освітніх структур, директорів обласних і районних інститутів післядипломної педагогічної освіти, провідних методистів та вчителів.

Мета форуму вчителів-новаторів – поширення використання українськими педагогами інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у навчальному процесі і як результат – загальне підвищення рівня середньої освіти. На форумі вчителі мали можливість поспілкуватися зі своїми колегами з усієї України, дізнатися про успішні практики застосування ІТ в освіті, отримати практичні навички, які допомагають поліпшити викладацьку діяльність та зробити її ефективною.
У рамках Форуму вчителів-новаторів «Партнерство в навчанні» нагородили переможців шостого всеукраїнського конкурсу «Вчитель-новатор». Мета конкурсу – відзначити найкращі приклади застосування українськими освітянами сучасних ІКТ у навчальному процесі. Цього року на участь у конкурсі українські вчителі подали 280 проектів – «віртуальних турів до класної кімнати».
«Тільки творчий педагог може виховати творчих учнів, і саме такі активні творчі вчителі серед учасників та переможців конкурсу «Вчитель-новатор». Я певен, що кожен з проектів конкурсу гідний того, щоб про нього дізналися інші педагоги і використовували передовий досвід, щоб долучати учнів до нових технологій, формувати інформаційно-комунікативну культуру та комп’ютерну грамотність», – відзначив Олександр Ляшенко, академік-секретар Відділення загальної середньої освіти Національної академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук, професор.

Переможцями шостого всеукраїнського конкурсу «Вчитель-новатор» стали 10 педагогів. За результатами голосування журі, троє з них представляли Україну на Європейському форумі вчителів-новаторів, який відбувся 23-25 березня 2010 року в Берліні:

• Ольга Казанцева, вчитель інформатики з Херсону, з проектом для учнів 5-го класу «Як козаки місто малювали», що має на меті ознайомити школярів з можливостями графічного редактора Paint;
• Сергій Петрович, вчитель інформатики Вінницького коледжу Національного університету харчових технологій, автор проекту «Робимо флешку власноруч» для студентів 1-го курсу відділення автоматики та обчислювальної техніки коледжу;
• Ярослав Бахматюк, вчитель історії Калуської гімназії Івано-Франківської області з проектом «Середньовічні замки та їх мешканці» для учнів 7 класу.

Більше подробиць про цю подію найдете тут : презентації переможців, фото з події тощо ))

Я повернулася завчасно (потрібно присвятити час доці). Подія ж триває до 18:00. Тож ще можете поспілкуватися з цими гарнючими та талановитими вчителями :)