Бережіть природу – мать вашу

Саме така фраза згадалась мені після того, як одним ранком я побачила поламаний забор білі щойно власноруч посадженої клумби.
І хай мене вибачать діти, котрі читають цей блог, але... в останній частині цього вислова йде мова не про маму.

В Києві тільки і чую : „Наше місто – зелена купель, але.. вже останнім часом стало все менше зелені”. Ну і що? Що ви робите? Біля нашого парадного дуже мало дерев, а все більше паркуються автомобілі.
Я зробила два кроки. Перший, подзвонила в Київзеленбуд і попросила посадити дерева перед вікном і друге... посадила власноруч квіти.
Правда квіти нам допомагали садити і наші діти. Разом з подружкою (мамою однокласниці доньки і адміністратора форуму „Мой ребенок – школьник”) в травневі свята ми вирішили посадити квіти. Я накопала на дачі різні квіточки та декілька рослин і ми... почали садити. Оля копала ямки, я поливала і впихувала всіляку розслинність в зачерствілу землю біля асфальту. Вийшло досить непогано. Наші чоловіки зробили з залишків дощечок, що валялись по балконам, заборчик. А Оля ... його пофарбувала в жовтий колір.
Деякі мешканці нашого будинку, проходячи повз нас працюючих, з улюлюканням говорив, які ми молодці. Я ж.. огризаючись, нагадувала сусідам, що замість похвали просто б не забували то все... поливати.
Раділа я посадженою клумбочкою недовго. Ранком наступного дня... я виявила сміття в нашій клумбі. Якась.. гадюка кинула пляшку з пивом і всякий мотлох. А через пару днів, та сама падлюка, зламала наш заборчик.

От і питаю я у мешканців свого будинку і будинків всього Києва... навіщо? Навіщо знищувати чужу роботу? Навіщо кидати сміття собі ж під ноги? Невже ви хочете, щоб ваші ж діти задихнулися в бетонному поселенні? Винесену в заголовок фразу повішу в ліфту власного будинку... :)

А ти посадив квіточку, дерево цією весною?