Полуничка . Настало літо!

От і літо. Кожна ягодка так і проситься в корзинку. Стільки спогадів. Руки пахнуть ягодами. Це перший мій врожай.

-          Доня! В тебе вже щічки червоні, може вже досить їсти ягодки?

-          Зараз доїм і … закінчу.

Взяти декілька полуничок, розтерти їх та додати молочка, а потім відрізаною скибочкою білого хліба сьорбати прямо з мисочки. Так, ложки не використовуємо. Ця біло-рожева смачнюча жижа сповзає з рук і потрапляє тобі в рот через хліб. Ням! От це смак дитинства.

Ми з сестричкою кожного літа приїздили до бабусі і чекали появу тих червоних ягідок. Бабуся не мала багато коштів, аби купувати нам цукерок вдосталь.  І ледь не єдиними солодощами ставала полуниця.  Грядочка у бабусі була невеличка, а онуків аж четверо. Дозріти їй особливо не вдавалось і полуничного варення бабуся не встигала закривати. 

Табір та життя

Горн о 7 ранку. Вмивання. Зарядка. Бетонні плити і новенькі, але не такі вже затишні корпуси піонерського табору. Так же хочеться додому! Мама днями на роботі. Потрібно заробляти на життя в ці складні часи. Відвідування батькам дозволяється тільки у неділю. І я чекаю… побачити маму і … наїстися полуничкою. Стадіон. Мамина торбинка забита цукерками, печивом і …мисочкою з ягідками. І хай завтра у мене буде алергія під колінками і буде дуууже десь там чесатись і боліти, але.. сьогодні ці ягодки. Полуничка пахне свободою і маминою турботою. 

Полуниця чи клубник

-          У нас так говорять. Треба «клубник». Мама так казала і я буду»

-          Та, ні .. українською «полуниця», що за «клубник». Це якась дурня! Так не говорять!

Батьки сперечаються. Ця маленька ягідка стає причиною величезного скандалу. Я дивлюсь на них маленькими очима і не можу зрозуміти, а яка різниця, як називається? Давайте просто їсти і … мирно жити.

Родина розвалилась і .. .полуниця тут не винна. 

Кум вночі і полуничка

Саджаємо з кумом декілька кущиків полунички. Це сортова і має дати смачні ягідки. Він у мене агроном і розуміється на тому.  На вулиці грудень. Тепленько. Всього 0 градусів. На годиннику десята вечора. Навкруги вже темінь і десь далеченько брешуть собаки. «В такий час треба вже  шось красти, а не саджати», - сміється мій кум. Саджаємо ще декілька дерев та кущів і … гайда знов до Києва. Ця зайнятись не дає насолодитись… природою і хатинкою. 

Радість врожаю

Два великих ящика забиті ягідками і чоловік гордовито ставить до багажника перший наш врожай.  «Який я молодець. Он стільки. Я ж і удобрив, і розсадив, і загородив…», - милується собою чоловік.

Мовчу. Хай радіє. А вона стала мені вже милою. От такі ягодки! (авт. я як рибак розводжу руки якомога ширше). Вони пахнуть по-справжньому. Не  магазинною синтетикою, а ягодами дитинства.

Поїли. Напекли вареників. Перекрутили з цукром в морозильну камеру. Віддали хресній та бабусі. Зробили масочки для обличчя та всього тіла.  Хух! 

Літо настало!