Такі слова може сказати кожна мати. Але ... коли я спілкуюсь зі своєю малечею, то хочу такі слова говорити кожної хвлини. Наші дітки - вони геть інші, ніж були ми.
Вчора донька заповнювала анкету на якийсь літературний конкурс. З самого дитинства я ніколи не допомагала їй в подібних речах: не писала за неї вірші, не клеїла листівки, не малювала малюнки.
Відповіді на питання цієї анкети приємно мене вразили.
"Я люблю вірші. Можна їх читати та насолоджуватись", - писала моя дитина.
- Улюблений український поет?
"Максим Рильский. В нього такі гарні вірші", - відповідала НАстуня.
Потім НАстуні запропонували написати вірша про весну.
"Сніг тає, вода в Дніпрі прибуває,
а Черновецький про то нічого не знає.
Прошу пане, приберіть сніжок,
щоб не мочили ми ніжок"... придумала НАстя, але сказала, що не буде той віршик писати в анкеті...
Написала більш простий про бруньки, струмочки та квіти... )
Я задумалась... про мокрі ножки. НАші діти хоч і маленькі, але вже добре розуміються не тільки на шкільних предметах.
Ще вірші і пісні про Київ читайте тут або за цим посиланням
Супер!!! :) Моя донька поки у віршах не вправляється :) але, згодна, наші діти - зовсім не такі яу ми були...
ОтветитьУдалить