Відпочинок з дитиною в Тунісі. Щоденник. День перший

Середина червня. Вирішила трошки відпочити з дитиною. Дітки з в Родинному центрі зараз займаються на канікулярній програмі, а малеча поїхала до бабусь. Залишила колегу на господарюванні і ….

Моя подружка взяла свою дитину (10 років), а я свою Настюху (12 років) і ми вирішили полетіти до Тунісу.

Як обирали відпочинок

Чому Туніс? В Турції – війна. Чорногорія та Болгарія – дорогувато і погода щось не то.

Я не мала досить багато грошей на відпочинок. Зараз почала власний бізнес і винайти кошти на … було важкувато. Але… коли мені чогось хочеться… це хочеться! Чоловік посварився пару днів, але я  мала тур на два тижні з донею.

Представниця тур фірми сказала, що в Тунісі не буде Інтернету і я зраділа: 2 тижні спокійно проведу в горизонтальному положенні на пляжі, але… тут є вай-фай і вирішила розповідати про всі прикрощі і радощі відпочинку з дитиною в цій країні. Буду рада, якщо Ви додасте  свої враження і допоможете  мені у відпочинку. Почнем…

15 червня

15:30 Київ. Має вже розпочатися посадка на наш рейс, але.. на екрані бачу лише затримку рейсу. В Турцію … на 5 годин. Почала вже нервувати. Доня нервово починає ходити від одного терміналу до іншого. «Мамо, ми точно сьогодні плетемо ?» - питає вона. Я вже починаю сумніватись.

16:00 Так. Мають вже об»явити посадку, але ніц. Пустий термінал F в Києві. Людей тільки на наш рейс. І … все. Декілька літаків ще стоїть на литовищі. Друзі говорять, що цей термірал скоро закриють і перенесуть всі літаки в термінал Д. А як же люди, котрі тут працюють? Он ті маленькі магазинчики? Обслуговуючий персонал?

16:15 Купуємо з подружкою мартіні за 10 євро в дютіку. Нервування вже переходить в психоз. Блін, що за б… коли вже все буде нормально?

16:30 Взлетіли. От чому наші люди аплодують тоді, коли колеса відриваються від летовища? Радіємо, що не розбились? 

20:00 Ура! Туніс. Позаду гарнючі бортпровідниці і несмачний обід за жахливою кавою на борту.

20:15 Візи не потрібно, але про це чомусь забула сказати наша оператор. Почали шукати папірці, котрі потрібно подати на паспортній реєстрації. Жодного представника країни поряд. Частина людей з літака не можуть зорієнтуватись.  З нами прилетів літак з німцями. Бідні літні інашого літака.

20:20 Знайти валізи. Знайти місцевого гіда і доїхати до отелю. Головні завдання. Починаю згадувати англійську. Бажання вижити в країні акумулює всі отримані знання і миттю згадуються знайомі слова. Починаю читати англійською і шукати слово exit. Підбігає  хлопчина і намагається допомогти з речами. Моя подружка в ступорі. Що робити? Довірити свої речі незнайомому чоловіку? Платити за цю послугу чи ні? Купа питань. Вирішуємо найлегшим способом: беремо візочок і плетаємось з речами до автобуса… самі. Хлопчина відходить від нас зі слова «… раша» (перші декілька слів не розчула). Я з образливим виразом фиркнула: «Но раша. Юкреін». І пішла з важкою валізою по гладенькому асфальту африканської країни. Російськомовний гід посадила нас в автобус. Сказала, що до отеля потрібно їхати 1 годину 30 зв. І .. залишала нас на одинці з водієм, котрий літл  говорив англійською. Темніє. Стає страшно!

21:30 Наш автобус зупиняється біля якогось отеля і .. нас просять пересісти в манюсінький бусик. Чому? Нас про це не попереджав гід. Згадала всі страшні історії про викрадання жінок в мусульманських країнах. Вечоріло. Знову стало страшно, але.. поряд дитина і я перестала вже боятись. Отель… головне доїхати. До цього ще додалась одна – їсти і спати!

22:00 Дороги. Дороги. Якісь доріг набагато краща, аніж в Україні. За вікном щось схоже на природу Криму, тільки пальми вибиваються з тої картинки.  Навкруги якісь дивні будинки. Виникало одне питання: будують чи розвалюють.   З нами їхала і група з Кременчука. Вона купили путівки за гарячими турами. Їдуть в Туніс відпочивати вперше. Ой, аби я знала, чим мені виллється до знайомство!

22:15 Ура! Отель. На мене дивиться втомлена дитина. Настюха починає боротися між бажанням спати та їсти. Представник тур. оператора зустрічає нас в шлепках та без фірмового одягу. Швиденько повземо в ресторанчик їсти і бажання спати остаточно нас перемагає.

23:00 Це просто жах! Настюша, побачивши номер, тихо сіла на ліжку. «Мам, я боюсь тут залишатись одна!», - тихо вимовила моя дитина . Що сказати… кімнатка звичайна, але якась дивна. До неї ми довго йшли від рецепції і. Здалось, що ми знаходимось на краю цивілізації. Другий поверх. Двері надщерблені від удару, котрий тільки трошки причинив їм біль, але.. не вбив. Двері відкриваються звичайним ключем, а не карткою. На стінах висять дивні бра… які нагадують якусь в»язницю (вони металеві в маленьку дірочку).  Двері балкона не відчиняються. На стіні висить телевізор з давніх часів. До нього ані пульту, ані інструкції як включати.  Кондиціонер є, а от пульту від нього немає. Ліжко : стоять поряд два односпальних ліжечка. Шафа для речей. Табурет та маленькі тумбочки біля ліжечка. Ванна кімната: страшненька ванна + рукомийник. Дивно, але в ванній кімнаті відчиняється віконце. Приймаєш душик – відчинив вікно… Вразила стеля. Вона якась … інша. Зроблена у вигляді конуса. Чи через неї приміщення здається наче вбудованим в скелю.  Стіни не пофарбовані. Килимків немає. Рушники мають дірки. Телефони не працюють, аби подзвонити на рецепцію. Ані міні-бару, ані холодильника в номері ніц. Сейф є.. дізнаємось пізніше як працює.  Ну.. якось так.

23:30 Ходимо з подружкою від наших номерів до рецепції. Нам так і не дали номери поруч: хоч як ми просили. Дали в різних будиночках-корпусах. Спочатку ми прийшли на рецепцію сказати про те, що не працює кондиціонер. Нас ввічливо попросили подивитись модель нашого кондьора і взяти у них пульт. Сходили. Потім з»ясувалось, що не працює телевізор. Сходили.

23:50 Декілька разів проходили повз чарівного концерту ні літній площадці. Щось схоже на мюзикл. Грають місцеві актори чи аніматори. Тааак хотіла подивитись, але.. дітки втомились з дороги. А проблема з кондиціонером і бажання змінити номер  виснажили остаточно.

Втомились спати.

Далі буде.